Четверту за нині здаємо станицю,
Горить під ногами Донецька земля!
Не падайте духом, міністр Дещиця,
Спасу Україну, лиш дайте коня.

Мелькають в новинах знайомі всі лиця,
Всі кажуть, що можуть здолати бардак.
Подайте бокали, міністр Дещиця,
Залийте пального мені в бензобак.

Підуть воювати гуцули і бойки,
Вино тільки вип ю – всьо буде ніщяк.
Не падайте духом, моя Тимошенко,
Розбити Росію для мене пустяк.

Я пізньої ночі підійду до яру,
Ну шо не чекали, Луганск і Донєцк?
Нежданно добуду з штанини куяру,
Хай думають гади, шо то пістолет.

А ранком проснувся уже я за Доном,
Зосталась без мене родная страна,
Казали ж вояки, а может вернемся?
Зачем нам, хорунжий, чужая земля?

Мене там зустріли два справжніх гусари,
Штанці припустили, оділи браслет,
Поручик Голіцин, корнет Оболєнскій,
Мене як дєвчонку ведуть в кабінет.


My Webpage