Скрябін — Нас кинули!

В мене є країна, я її любив за волошки-очі, люди-кораблі.
Я з нею разом півжиття прожив притулившись тілом до теплої землі.
А тепер тут страшно, я розлюбив її злі сірі очі, іржаві кораблі...
Ми так хотіли, шоб був колись тут рай, але зрозуміли...
Шо нас просто кинули! Як лохів розвели за спинами.