Європейська та євроатлантична інтеграція то наше всьо. Ми європейці. Ми співпрацюємо з Європою. Там наш дім.

Візьмемо, приміром, Данію. Солідна держава, а з нами хоче дружити аж пищить. Ну ми , аби не вдарити писком до грунту трохи вікабелювалисі, але тоже пищали від щастя майбутньої співпраці.

Вони самі до нас приїхали і кажут:

-Ви чули шо нам нема куда гроші подіти і ми готові їх вкласти в вашу економіку, якщо ви поклянетесь сповідувати принципи свободи і демократії?

Ми навіть не сподівались шо так всьо просто і їх пару раз перепитали:

-Ви серйозно? Ви не жартуєте? Тільки поклястися шо ми ненавидим москалів і всьо?

Вони кажут:

-Так. Це багато для нас значит. Це для нас вирішальне. Якщо країна не буде демократичною і вільною ми там навіть свиней не будемо вирощувати.

Ми си втішили. От думаєм; свята євронаївність. Як діти малі, чесслово. Їх нам здурити на раз, два. Країна наша розвиваєсі тому подоїти їх треба як слід.

Поклялися ми значить:

- Москалів не любимо , Бандера наш герой, НАТО це сонце, слава ЄБРР!!!

Вони окуляри на носиках поправили і знов питают:

- А як ви ставитесь до екологічно чистих виробництв ?

Ми навіть трохи образились:

-Ми про них думаєм денно і ночно. Так вже нам надоїли тоті неефективні совіцькі технології шо нема спасу. Ми за. Хочете ще раз поклянемся?

Вони почали віднєкуватись, але було пізно, бо ми їх вже почали з присмоктуванням в дупу цілювати. Ну, та було за що.

Вони кажут:

-Селюкам вашим ми будем платити гроші за їхню землю, вирощувати будем симпатичних свинок, поля засіємо кукурудзами там всякими, і екологічно чисте м’яско забирати на відгодівлю обезкровлених глобалізацією європейців.

Воно конєшно свині вирощувати не комп’ютери штампувати, але починати з чогось треба. По руках вдарили, шампанське там, фуршети , прескоференції , презентації. Ось воно щастя! Євроінтеграція не словом , а ділом.

В районі давнього Галича побудували вони комплекс сучасний-пресучасний. Швидко так побудували. Європа. Москалям такі темпи і не снилисі. Ми їм нарозказували про Данила Галицького, про наше князівство яке ми відроджуємо, про нашу славну історію і про те, що вони є наші прямі нащадки. Ми просто трохи загубилися в віках, но тепер всьо буде як і омріяно нашими великими пращурами.

Ну вони то нічо не поняли бо давно не кричать ходячи по Копенгагену:

- Слава Данії!
- Вікінгам Слава!

Потом правда ми сі затривожили трохи. По перше вони гроші людям за землю платили , але ніяких кормових культур не вирощували. Комбікормів своїх привезут, свиней нагодуют і всьо. Свині від тих комбікормів ростут як повітряні кульки. М’ясо від тих пацєт не таке як ми привикли їсти, але тілько в наші магазини і йде. Ну ми люди гостепреїмні і культурні, мовчимо. Так би і мовчали повік аби від найсучаснішого свинокомплексу сморід не такий ішов і вони би гноївку в нашу ріку не зливали. То вже не до ріки підійти ні вікно відкрити на пів території славного Галицько-Волинського князівства.

Вони конєшно кажут:

-Всьо, всьо. Зара ми всьо переробимо, всьо під євро стандарти підведемо лиш треба ще один комплекс забабахати інакше не вигідно то нам буде.

Ох ти ж йома йо! Ми ж думали шо крутим ними як жид сонцем, а виходить не такі вони простачки оказалисі. Ми тепер якимись заложниками виглядаємо. Влада на їхньому боці бо кишені хабарями понабивали. Про людське око ніби громаду підтримує, але чує сі не дуже активно.
І так по цілій области. Солодко стелят, а спати потом не мож. Ліси рубают, дороги розбивают, труби заводів чадят, як самашедші , а роботи у людей далі нема. На тих їхніх заводах сотні людей працюют, а тисячі знов без роботи. Дороги не ремонтують бо фірми їхні за сотні кілометрів від мальовничих Карпат замельдовані.

А шляк би то всьо трафив! А холера би їх всіх побрала! (може навіть іспанська) Шо ж то за світ такий! Ми думали вороги лиш на сході , а вони всюди. Що ж тепер робити?

Як так діло піде:
- до сраки ту Європу, Янукович наш президент, за вєру, царя і Отєчєство їдем на Сибір нафту добувати.

Шо москалі, а шо москалі? Візьмут нас назад, то як пити дати. Ми їх в гори запросимо, столи накриємо, пісень наших заспіваємо і про братство слов’янське ввернемо.

Простять я думаю. Як гадаєте? Вони ж не такі злопам’ятні як ми.


Записки ненаціоналістичного галичанина